суббота, 23 апреля 2016 г.
среда, 20 апреля 2016 г.
Типи неправильного виховання в сім’ї
У дитячому та підлітковому віці виховний вплив батьків і близьких є головним у формуванні певного стереотипу поведінкових реакцій.
Можна визначити деякі типи неправильного виховання, що впливають на поведінку дитини.
1. Бездоглядність – дитина поза увагою батьків. Батьки й ніби турбуються про неї, але в основному дитина полишена сама на себе. Її духовними потребами, захопленнями ніхто не цікавиться, а навчання, вчинки, поведінка залишаються без контролю та уваги батьків.
2. Впливає на поведінку дитини й надмірна опіка з боку батьків – гіперопіка. В цьому випадку характерні безперервні заборони, настанови, повчання, контроль за кожним кроком. У підлітків часто цей стиль викликає протест, що призводить до загострення взаємин.
3. Інколи бажання дитини позбутися найменших труднощів, неприємних обов’язків стає настільки великим, що навколо неї створюють атмосферу захоплення, перебільшення, нахваляння її здібностей, найчастіше міфічних. Усі бажання дитини виконують, вона в центрі уваги – кумир сім’ї. виховується егоцентризм, виникають труднощі у створенні навичок систематичної праці та самостійності.
4. Наступний тип – емоційне відкидання. Характерні ознаки: відчуженість, уникання контактів. Спостерігається в сім’ях, де один із батьків обтяжений дитиною, яка це постійно відчуває, або ж у сім’ях, де є інша дитина, яка має більше уваги з боку батьків. Сприяє розвитку підвищеної вразливості.
5. Для жорстких взаємин характерною ознакою є жорстоке ставлення з суворим покаранням за дрібні провини. У дитини формується страх перед батьками, жорстокість.
6. Часто можна почути від батьків: «Я не мала змоги…», «У моїх батьків не було змоги…», «Я все життя мріяла,…то нехай моя дитина досягне цього». Батьки намагаються дати дитині якомога ширшу освіту, розвинути примарні здібності. Дитина постійно зайнята, від неї вимагають високих результатів, не враховуючи її інтелектуальних можливостей. Дитина не має змоги гратися, спілкуватися з однолітками. З часом починає виконувати все формально. Такий стиль сприяє виснаженню нервової системи і виникненню тривожності. Це надмірна вимогливість.
Звичайно, це не все, що призводить до порушень поведінки та виникнення шкідливих звичок.
Можливі й інші причини:
1. Особливості пубертатного періоду.
2. Ураження головного мозку,хронічні захворювання, інтоксикація.
3. Різноманітні психічні травми – тяжкі, іноді надто сильні для особистості переживання, які супроводжують негативні емоційні реакції. Діють вони, як правило, не ізольовано одне від одного, а в комплексі. Основним стимулятором є все-таки сімейне виховання.
понедельник, 18 апреля 2016 г.
Гуманність позначає людяність, людинолюбство, протилежність жорстокості. У широкому значенні - це система моральних установок, сукупність життєвих правил поведінки, що припускає необхідність прояву співчуття, альтруїзму, надання допомоги, неспричинення страждань.
Розвиток гуманізму почалося в часи Відродження. Саме тоді виникли думки про терпимість, повагу до всіх людей. Гуманність, в першу чергу, передбачає поблажливе ставлення до оточуючих, їхнім вчинкам. Кожен, навіть злочинець, має право на другий шанс. Своє оформлення ідеї гуманності отримали в епоху неогуманізма.
Сам термін був введений в обіг німецьким педагогом Нітхаммером в 1808 році. Синонімом гуманності є здатність співчувати оточуючим. Без взаємоповаги та людяного ставлення неможливо вибудувати міцну державу і високоморальне суспільство. Ідея гуманності чітко формулюється майже у всіх релігіях - потрібно ставитися до інших так само, як ставишся до себе. Для цього потрібно навчитися приймати іншу людину повністю, з усіма його перевагами і недоліками. Тобто сутність гуманності - у прийнятті та розумінні іншої людини. Ця риса допомагає гармонізувати внутрішній світ людини, воно облагороджує психічні переживання.
Гуманність обмежує і стримує різні деструктивні прояви людської психіки. Формування гуманності пов'язано з розвитком самосвідомості, коли дитина починає виділяти себе із соціального оточення. Велике значення в становленні гуманності належить спільної діяльності, яка передбачає співпрацю дитини з дорослими і однолітками. Така діяльність створює спільність емоційних переживань. Зміна позицій в спілкуванні і грі формує у дитини гуманне, людяне ставлення до інших.
Гуманізація світогляду позитивно позначається на пізнавальних і творчих здібностях. У таких людей розвивається гнучка картина світу, що відбувається навколо сприймається ними більш об'єктивно, неупереджено. Людина позбавляється від жорстких установок, крім того, починає паралельно розвивати самого себе.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)